смажити
СМА́ЖИТИ, жу, жиш, недок.
1. що і без дод. Готувати їжу (м'ясо, рибу і т. ін.) перев. із жиром на вогні, на жару без використання води; жарити.
Смажити на сковороді рибу;
Смажити на повільному вогні;
В кухні горить огонь, варять і смажать (І. Франко);
// Тримаючи на вогні, на жару, добре пропікати (насіння, горіхи і т. ін.).;
// розм. Підпікати кого-небудь на вогні, на жару.
– Не дуже лишень давай волю язикові, бо як почує Яремка, то й за це посмажить нас на вишкварки .. – Смажив вже він козаків на вишкварки.., – обізвався Супрун (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Сам [пан] високий, носатий та сухий, неначе хто його три дні на сковороді смажив (І. Нечуй-Левицький).
2. кого, що і без прям. дод., розм. Сильно гріти, припікати (про сонце); пекти, палити.
Сонце смажить обличчя;
Безжально смажило сонце (В. Минко);
// Робити сухим, пошерхлим (губи, обличчя і т. ін.).
Холод пройняв все її тіло, тоді як зітхання гаряче-гаряче так і смаже [смажить] уста, так і суше [сушить] у роті (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)