смиренний
СМИРЕ́ННИЙ, а, е.
1. Який усвідомлює свою мізерність, нікчемність; позбавлений гордовитості.
Списав її [книжку] смиренний слуга господа .. брат Веріфікус (Леся Українка).
2. Покірний, лагідний.
Бойко сидить на лаві. Смиренний, тихий бойко (Г. Хоткевич);
// Який виражає покору, лагідність.
На смиренному обличчі старости хижішають темні, з розкиданими прожилками очі (М. Стельмах);
Смиренний тон;
// Сповнений покори.
Смиренна натура;
Смиренна молитва.
Словник української мови (СУМ-20)