смиренник
СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм.
Дуже скромна і покірна людина;
// ірон.
[Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм.
Дуже скромна і покірна людина;
// ірон.
[Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)