Значення в інших словниках
-
смиренник —
смире́нник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
смиренник —
див. покірний
Словник синонімів Вусика
-
смиренник —
-а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі. || ірон.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
смиренник —
Святенник, див. святоша, ханджа
Словник чужослів Павло Штепа
-
смиренник —
СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Дуже скромна і покірна людина; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (М. Кропивницький).
Словник української мови у 20 томах
-
смиренник —
Смире́нник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
смиренник —
СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Кроп., І, 1958, 127).
Словник української мови в 11 томах