Великий тлумачний словник сучасної мови

смиренник

смире́нник

-а, ч., розм.

Чоловік покірної, лагідної вдачі.

|| ірон.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. смиренник — смире́нник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. смиренник — див. покірний  Словник синонімів Вусика
  3. смиренник — Святенник, див. святоша, ханджа  Словник чужослів Павло Штепа
  4. смиренник — СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Дуже скромна і покірна людина; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
  5. смиренник — Смире́нник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. смиренник — СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Кроп., І, 1958, 127).  Словник української мови в 11 томах
  7. смиренник — Смиренник, -ка м. Скромникъ.  Словник української мови Грінченка