смиренник

СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі;

// ірон.

[Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Кроп., І, 1958, 127).

Значення в інших словниках

1. смиренник — смире́нник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. смиренник — див. покірний  Словник синонімів Вусика
3. смиренник — -а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі. || ірон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. смиренник — Святенник, див. святоша, ханджа  Словник чужослів Павло Штепа
5. смиренник — СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Дуже скромна і покірна людина; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
6. смиренник — Смире́нник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. смиренник — Смиренник, -ка м. Скромникъ.  Словник української мови Грінченка