смиренниця
СМИРЕ́ННИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до смире́нник.
[Горпина:] Господь з тобою, Одарко! Я твого чоловіка ніколи і в моїй хаті не бачила! [Одарка:] І думаєш, що я нічого не знаю? Ай удовиця, ай смиренниця! (Кроп., І, 1958, 159);
[Ряженко (крутнувши вус):] Так куди поклажу, смиреннице? (Мик., І, 1957, 287).
Словник української мови (СУМ-11)