смиренно
СМИРЕ́ННО. Присл. до смире́нний.
Коли сільська дячиха смиренно й одверто признала вищість своєї станіславської колежанки [приятельки],— між ними запанувала цілковита гармонія (Хотк., II, 1966, 368);
Зупинившись проти двох рибалок, що смиренно стояли собі і мовчали, Турчинович згорда випнув нижню губу (Кол., Терен.., 1959, 38).
Словник української мови (СУМ-11)