смітина

СМІТИ́НА, и, ж.

Частинка сміття.

* Образно. Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: “Не треба”. – І певне, що не треба! – несподівано палко підхопила перекупка, – пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. смітина — сміти́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. смітина — -и, ж. Частинка сміття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. смітина — СМІТИ́НА, и, ж. Частинка сміття. *Образно. Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: «Не треба». — І певне, що не треба! — несподівано палко підхопила перекупка,— пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Л. Укр., III, 1952, 714).  Словник української мови в 11 томах