смітина
СМІТИ́НА, и, ж. Частинка сміття.
*Образно. Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: «Не треба». — І певне, що не треба! — несподівано палко підхопила перекупка,— пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Л. Укр., III, 1952, 714).
Словник української мови (СУМ-11)