смітинка
СМІТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сміти́на.
Носком валянка намагався [Яків] відірвати від підлоги якусь смітинку (Збан., Ліс. красуня, 1955, 21);
Атаманчук помовчав, з заклопотаним виглядом змахнув смітинку з настільного скла (Ряб., Жайворонки, 1957, 93).
Словник української мови (СУМ-11)