Значення в інших словниках
-
смітина —
сміти́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
смітина —
СМІТИ́НА, и, ж. Частинка сміття. * Образно. Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: “Не треба”. – І певне, що не треба! – несподівано палко підхопила перекупка, – пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
-
смітина —
СМІТИ́НА, и, ж. Частинка сміття. *Образно. Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: «Не треба». — І певне, що не треба! — несподівано палко підхопила перекупка,— пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Л. Укр., III, 1952, 714).
Словник української мови в 11 томах