снопик

СНО́ПИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до сніп.

Один чоловік пішов у неділю брати копи – возить додому. От наклав зовсім віз, тілько ще так остававсь один снопик положити (Панас Мирний);

Виставлені [на Виставці передового досвіду] снопики прославлених високоврожайних сортів пшениці (з наук. літ.);

Валерик вийшов до них із-за куща зі своїм свіжим яскравим снопиком зелені та квітів (О. Гончар);

В печі тріснуло поліно, викинувши з піддувала снопик іскор (О. Ільченко);

* У порівн. Він не хотів утікати, “свою славу козацьку під ноги топтати”. І клав ворогів, як снопики (Т. Масенко).

Значення в інших словниках

1. снопик — сно́пик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. снопик — див. жмут  Словник синонімів Вусика
3. снопик — -а, ч. Зменш.-пестл. до сніп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. снопик — СНО́ПИК, а, ч. Зменш.-пестл. до сніп. Один чоловік пішов у неділю брати копи — возить додому. От наклав зовсім віз, тілько ще так остававсь один снопик положити (Мирний, V, 1955, 326)...  Словник української мови в 11 томах
5. снопик — Снопик, -ка ум. отъ сніп. снопо́к, -пка, снопо́чок, -чка, сно́понько, -ка, м. ум. отъ сніп.  Словник української мови Грінченка