сніданок
СНІДА́НОК, нку, ч.
1. Їжа, признач. для споживання вранці.
З'їв [Аркадій Петрович] без апетиту сніданок і пішов по хазяйству (М. Коцюбинський);
Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (З. Тулуб);
Перший сніданок;
Другий сніданок;
Запізнитися на сніданок;
Читати газету за сніданком.
2. Те саме, що сні́дання 1.
По готелях глухо гудуть вже гонги, скликаючи на сніданок (М. Коцюбинський);
Після сніданку губернатор показав гостям своїх коней (О. Довженко);
// у знач. присл. сніда́нком. Коли снідають.
– Ну, зараз на добраніч. Я ще маю обмізкувати цю справу, а сніданком, – стишує [Чорнокнижний] голос, – непомітно приходьте до мене... (М. Стельмах).
(1) Дру́гий сніда́нок <�Дру́ге сні́дання>:
а) їжа, признач. для споживання незадовго до обіду.
– Я відбираю в кошик все найсмачніше. .. Це мій другий сніданок (П. Куліш);
– У нас на другий сніданок має бути запіканка (із журн.);
На друге снідання з'їдав одно-два яблок (з газ.);
б) час незадовго до обіду, признач. для споживання їжі.
Ще до обіда [обіду], перед панським другим сніданком, панна Юзя пробігла мазурковим кроком по довгій жовтенькій, мов золотій, стежці до альтанки (Леся Українка);
О восьмій годині дзвоник, потім сніданок, другий сніданок, обід, чай, вечеря (В. Хвильовий);
Со́нце [було́] у (в, під) сні́дання; Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сні́дання (на сніда́нок) див. со́нце.
◇ Відда́ти (віднести́) миша́м на сніда́нок (на сні́дання) див. віддава́ти;
Відпра́вити чорта́м на сніда́нок (на сні́дання) див. відправля́ти;
(2) До́брий сніда́нок <�До́бре сні́дання > – останні години ранкової пори.
Вже в добрий сніданок другого дня прибіг посланець (Іван Ле);
В добрий сніданок підійшов [Чорноус] до села, де жила дружина покійного друга (Є. Кравченко);
Було добре снідання, прийшов час доїти корову (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)