собачка
СОБА́ЧКА, и, ч. і рідше ж.
1. Зменш.-пестл. до соба́ка 1.
[Канупір:] Уїдлива у вас ота куценька собачка, – так і хапа за литки (М. Кропивницький);
Невеличкий собачка .. спочатку зустрів їх хоробрим наступом, а потім .. забився десь і замовк (Ю. Збанацький);
* У порівн. По вашій милості сьогодні треба ждати надзирателя .. – Чого ж по моїй милості? – Того, що ви лащитесь, як та собачка. І вже поспішили сказати, кому що треба (Панас Мирний).
2. Спусковий механізм у вогнепальній зброї.
[Касьян:] А ось як [стріляти]. (Показує). Потім придави собачку і бабах! (М. Кропивницький);
Григорій навів мушку під пахву і чекав... Вічність... Аж відчув, що йому з усієї сили давлять на пальці. Тоді він натиснув собачку... Блиснуло! Бахнуло!.. (І. Багряний);
Клацнув [хлопець] собачкою й знову поклав револьвер у кишеню (І. Кириленко).
3. спец. Пристрій у машинах, механізмах, який перешкоджає зворотному рухові зубчастого колеса.
△ (1) Лугова́ соба́чка – північноамериканський ховрах.
Словник української мови (СУМ-20)