соковито
СОКОВИ́ТО.
Присл. до сокови́тий.
У глибокому вибалку, на тому місці, де розтанув останній сніг, соковито зеленіла молода трава (П. Панч);
Узяв своє вугільний жар: збудивши апетити, дві тетерки і наш глухар запахли соковито (І. Гончаренко);
Гравюри приваблюють силою вкладених в них емоцій, соковито виліпленими образами, зрослою майстерністю графічної мови (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)