соковито

СОКОВИ́ТО. Присл. до сокови́тий.

У глибокому вибалку, на тому місці, де розтанув останній сніг, соковито зеленіла молода трава (Панч, II, 1956, 432);

Узяв своє вугільний жар: збудивши апетити, дві тетерки і наш глухар запахли соковито (Гонч., Вибр., 1959, 280);

Гравюри приваблюють силою вкладених в них емоцій, соковито виліпленими образами, зрослою майстерністю графічної мови (Мист., 5, 1966, 31).

Значення в інших словниках

1. соковито — сокови́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. соковито — Присл. до соковитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. соковито — СОКОВИ́ТО. Присл. до сокови́тий. У глибокому вибалку, на тому місці, де розтанув останній сніг, соковито зеленіла молода трава (П. Панч); Узяв своє вугільний жар: збудивши апетити, дві тетерки і наш глухар запахли соковито (І.  Словник української мови у 20 томах