солонечник

СОЛОНЕ́ЧНИК, а, ч.

Польова трав'яниста лікарська рослина з жовтими квітками, настій якої вживають при застуді.

Жовтими квітками прикрашає степ густо опушений сивий, як дідусь, солонечник (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. солонечник — солоне́чник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. солонечник — -а, ч. Польова трав'яниста лікарська рослина з жовтими квітками, настоянку якої вживають у разі застуди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. солонечник — СОЛОНЕ́ЧНИК, а, ч. (Galatella Ca.). Польова трав’яниста лікарська рослина з жовтими квітками, настойку якої вживають при простуді. Жовтими квітками прикрашає степ густо опушений сивий, як дідусь, солонечник (По заповідних місцях.., 1960, 24).  Словник української мови в 11 томах