солончак
СОЛОНЧА́К, у́, ч.
1. солончаки́ мн. Ґрунти з високим вмістом природних солей.
Можна сіяти [рис] й на таких малородючих ґрунтах, як солонці і солончаки (з наук. літ.);
Сива трава на солончаках біжить, як вода (О. Гончар).
2. Озеро або джерело з солоною водою.
Словник української мови (СУМ-20)