солончак
СОЛОНЧА́К, у́, ч.
1. Грунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин.
Можна сіяти [рис] й на таких малородючих грунтах, як солонці і солончаки (Хлібороб Укр., 4, 1966, 20);
Сива трава на солончаках біжить, як вода (Гончар, Тронка, 1963, 316).
2. Озеро або джерело з солоною водою.
Словник української мови (СУМ-11)