солончаковий
СОЛОНЧАКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до солонча́к.
Сухі місця, мокрі низини та солончакові грунти для малини непридатні (Колг. Укр., 1, 1954, 33);
// Із солончаками.
У солончакових сиваських степах ростимуть бавовна, рас, рожева герань та інші цінні технічні культури (Літ. газ., 22.VІІІ 1961, 1);
// Який росте на солончаку.
Птаха протягом зимового періоду харчуються солончаковою узбережною рослинністю та водоростями (Знання.., 2, 1973, 32).
Словник української мови (СУМ-11)