солончак

солонча́к

-у, ч.

1》 Ґрунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин.

2》 Озеро або джерело з солоною водою.

Значення в інших словниках

1. солончак — солонча́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. солончак — Солонець  Словник чужослів Павло Штепа
3. солончак — СОЛОНЧА́К, у́, ч. 1. солончаки́ мн. Ґрунти з високим вмістом природних солей. Можна сіяти [рис] й на таких малородючих ґрунтах, як солонці і солончаки (з наук. літ.); Сива трава на солончаках біжить, як вода (О. Гончар). 2. Озеро або джерело з солоною водою.  Словник української мови у 20 томах
4. солончак — СОЛОНЧА́К, у́, ч. 1. Грунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин. Можна сіяти [рис] й на таких малородючих грунтах, як солонці і солончаки (Хлібороб Укр.  Словник української мови в 11 томах