соляний

СОЛЯНИ́Й, а́, е́.

Прикм. до сіль 1, 4.

В степ котиться понад Сивашем тачанка. Вода зійшла, і Гниле море оголилося дном, сивіє, покрите соляним нальотом (О. Гончар);

Упавши на білу поверхню сметани, соляні крупинки враз подзьобали її сірими цяточками (І. Сенченко);

Соляний шток – це соляний стовп великих розмірів, який утворюється, коли під дією тиску сіль переміщується з глибини до поверхні (з наук. літ.);

// Який містить у собі сіль.

Часто ріки, Широкі багна, соляні озера Перебігали шлях його (І. Франко);

Соляні породи;

Соляний розчин;

// Пов'язаний із добуванням солі; признач. для добування солі.

Соляні копальні;

Соляні промисли;

// Пристосований для обробки, зберігання, транспортування і т. ін. солі.

Соляний млин;

Соляний склад.

СОЛЯ́НИЙ, а, е:

△ Соля́на кислота́ див. кислота́.

Значення в інших словниках

1. соляний — соля́ний прикметник соляни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. соляний — [сол'аний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. соляний — I сол`яний-а, -е: Соляна кислота — розчин хлористого водню у воді; сильна одноосновна кислота; важливий компонент шлункового соку. II солян`ий-а, -е. Прикм. до сіль 1), 4). || Який містить сіль. Соляний розчин. || Пов'язаний із добуванням солі; признач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. соляний — СОЛЯ́НИЙ, а, е: ∆ Соля́на кислота́ — одноосновна сильна неорганічна кислота, розчин хлористого водню у воді. Соляну кислоту добувають розчиненням у воді хлористого водню (Заг.  Словник української мови в 11 томах