соненько

СО́НЕНЬКО, а, с., поет.

Зменш.-пестл. до со́нце.

Нема над нього [сонця] іншої вам правди Усе єство на соненько направте, Допоки день в очах вам не погас! (І. Гнатюк);

* У порівн. А найкраща Олена – сама молода, – як сам мовляв: лице в неї – як соненько ранком, а очі – як зірнички перед досвітом, голосочок – як дзвіночок, а ноги – вітрець легонький, а руки – сніжок біленький, а сама – як... як гарная ланя... (М. Шашкевич).

Значення в інших словниках

1. соненько — див. сонце  Словник синонімів Вусика
2. соненько — Со́ненько, -ка, -ку, -ку!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. соненько — Соненько, -ка с. 1) ум. отъ сонце. 2) ум. отъ сон.  Словник української мови Грінченка