сонливо

СОНЛИ́ВО.

Присл. до сонли́вий.

Десь далеко на околиці містечка сонливо цявкали перед сніданням собаки (П. Панч);

Дивититися сонливо;

* Образно. Сонливо річечка плове (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. сонливо — сонли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сонливо — Присл. до сонливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сонливо — СОНЛИ́ВО. Присл. до сонли́вий. Десь далеко на околиці містечка сонливо цявкали перед сніданням собаки (Панч, II, 1956, 62); *Образно. Сонливо річечка плове (Фр., XI, 1952, 179).  Словник української мови в 11 томах