сонливо
СОНЛИ́ВО. Присл. до сонли́вий.
Десь далеко на околиці містечка сонливо цявкали перед сніданням собаки (Панч, II, 1956, 62);
*Образно. Сонливо річечка плове (Фр., XI, 1952, 179).
Словник української мови (СУМ-11)СОНЛИ́ВО. Присл. до сонли́вий.
Десь далеко на околиці містечка сонливо цявкали перед сніданням собаки (Панч, II, 1956, 62);
*Образно. Сонливо річечка плове (Фр., XI, 1952, 179).
Словник української мови (СУМ-11)