сопливий

СОПЛИ́ВИЙ, а, е, розм.

1. У якого течуть з носа соплі; із соплями.

Там воювали [селяни], не знали й за що, а тут діло ясне – за себе, за тих он блідих та сопливих, що злякано з вікон виглядають (О. Гончар).

2. перен., зневажл. Дуже молодий, який не має досвіду, не вміє чогось робити.

– Ой ти, сопливий! та ти зроду не пас товару, кращого за свиней (І. Нечуй-Левицький);

Санько .. аж закашлявся [від диму з самосаду] – .. У, сопливий! – з презирством глянув Оверко на нього (А. Головко);

– Ще сопливий, а вже негодяще (А. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. сопливий — сопли́вий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. сопливий — Шмаркатий, зашмарканий, соплякуватий; П. недосвідчений, зелений; ЯК ІМ. шмаркач, щеня, р. сопля, зап. сопляк.  Словник синонімів Караванського
3. сопливий — див. молодий  Словник синонімів Вусика
4. сопливий — -а, -е, розм. 1》 У якого течуть з носа соплі. 2》 перен., зневажл. Дуже молодий, який не має досвіду, не вміє чогось робити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сопливий — НЕДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який не має достатнього досвіду, знань, потрібних у чому-небудь), НЕСПОКУ́ШЕНИЙ підсил. рідше; НЕПІДГОТО́ВЛЕНИЙ (НЕПІДГОТО́ВАНИЙ), НЕНА́ВЧЕНИЙ (який не здобув потрібних знань, належної підготовки для чого-небудь); НЕБУВА́ЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. сопливий — СОПЛИ́ВИЙ, а, е, розм. 1. У якого течуть з носа соплі. Там воювали [селяни], не знали й за що, а тут діло ясне — за себе, за тих он блідих та сопливих, що злякано з вікон виглядають (Гончар, II, 1959, 20). 2. перен., зневажл.  Словник української мови в 11 томах
7. сопливий — Сопли́вий, -а, -е Сопливый. Хоч сопливый, так щасливий. Ном. № 1625.  Словник української мови Грінченка