соромливий
СОРОМЛИ́ВИЙ, а, е.
Здатний відчувати незручність, бентежитися, ніяковіти.
Роман мовчав, втупивши очі в землю. Він був трохи соромливий, і йому стало ніяково (І. Нечуй-Левицький);
Дівчата .. приходили до хати-читальні чистісінькі, напахчені, соромливі і насторожені (Григорій Тютюнник);
* Образно. На синьому полотнищі неба дівочими косами струмує віття соромливої берези (М. Стельмах);
// Пройнятий збентеженням, зніяковінням.
Гай ще більше примружився і говорив далі з своєю соромливою делікатністю (О. Гончар);
// Який виражає збентеження, зніяковіння.
Легеньке зітхання та якийсь боязкий, соромливий погляд з блискучих очей нагадували, що, може, Грицько й правду сказав... (Панас Мирний);
Я дививсь .. в соромливе обличчя твоє (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)