соромливий
СОРОМЛИ́ВИЙ, а, е. Здатний відчувати незручність, бентежитися, ніяковіти.
Роман мовчав, втупивши очі в землю. Він був трохи соромливий, і йому стало ніяково (Н.-Лев., VI, 1966, 318);
Дівчата.. приходили до хати-читальні чистісінькі, напахчені, соромливі і насторожені (Тют., Вир, 1964, 40);
*Образно. На синьому полотнищі неба дівочими косами струмує віття соромливої берези (Стельмах, І, 1962, 264);
// Пройнятий збентеженням, зніяковінням.
Гай ще більше примружився і говорив далі з своєю соромливою делікатністю (Гончар, III, 1959, 38);
// Який виражає збентеження, зніяковіння.
Легеньке зітхання та якийсь боязкий, соромливий погляд з блискучих очей нагадували, що, може, Грицько й правду сказав… (Мирний, І, 1949, 277);
Я дививсь .. в соромливе обличчя твоє (Сос., І, 1957, 201).
Словник української мови (СУМ-11)