соромливо
СОРОМЛИ́ВО. Присл. до соромли́вий.
Соромливо закуталася [Маруся] в сорочку, оглянувшись, чи не побачив хто (Хотк., II, 1966, 135);
Дівчата засоромились від загальної уваги. Декотрі схилили соромливо голови (Головко, І, 1957, 392);
*Образно. Молода береза соромливо світила крізь ліщинник білим тілом (Донч., III, 1956, 74);
Молода червонокора вишенька боязко й соромливо стукала у вікно сніжнобілою галузкою (Дмит., Наречена, 1959, 169).
Словник української мови (СУМ-11)