соромітний
СОРОМІ́ТНИЙ, а, е.
1. Те саме, що соромі́цький.
Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (А. Головко);
Те соромітне підморгування, що ним почастував Суліман Катерину, буквально її перевернуло (Ірина Вільде).
2. Який не почуває сорому (у 1 знач.), не соромиться; безсоромний.
– Шелесь, шелесь по дубині, Шапки хлопці погубили, Тілько наймит не згубив, Удовівну полюбив... – Соромітна, нехай їй лихо! (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)