соромітник
СОРОМІ́ТНИК, а, ч.
Людина, що не має сорому (у 1 знач.), зневажає правила пристойності; безсоромник.
Добре вихована людина може читати все. Обурюватися природними речами може тільки морально звихнута свинота або рафіновані соромітники, які, керуючись своєю псевдомораллю, не дивляться на зміст, а розлючено кидаються на окремі слова (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)