соромітник
СОРОМІ́ТНИК, а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), зневажає правила пристойності; безсоромник.
Добре вихована людина може читати все. Обурюватися природними речами може тільки морально звихнута свинота або рафіновані соромітники, які, керуючись своєю псевдомораллю, не дивляться на зміст, а розлючено кидаються на окремі слова (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 193).
Словник української мови (СУМ-11)