соромітник —
соромі́тник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
соромітник —
див. нахабний
Словник синонімів Вусика
соромітник —
-а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), незважає на правила пристойності; безсоромник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
соромітник —
СОРОМІ́ТНИК, а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), зневажає правила пристойності; безсоромник. Добре вихована людина може читати все.
Словник української мови у 20 томах
соромітник —
БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.
Словник синонімів української мови
соромітник —
СОРОМІ́ТНИК, а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), зневажає правила пристойності; безсоромник. Добре вихована людина може читати все.
Словник української мови в 11 томах
соромітник —
Соромітник, -ка м. Безстыдникъ. То паскудник, соромітник, він і батька і матір ні за що не має. Васильк. у.
Словник української мови Грінченка