Значення в інших словниках
-
соромітний —
соромі́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
соромітний —
(- очі) безсоромний; (жарт) непристойний, масний, солоний, стидкий; кн. соромний.
Словник синонімів Караванського
-
соромітний —
див. нахабний
Словник синонімів Вусика
-
соромітний —
-а, -е. 1》 Те саме, що сороміцький. 2》 Який не почуває сорому (у 1 знач.), не соромиться; безсоромний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
соромітний —
СОРОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (А. Головко); Те соромітне підморгування, що ним почастував Суліман Катерину, буквально її перевернуло (Ірина Вільде).
Словник української мови у 20 томах
-
соромітний —
БЕЗСОРО́МНИЙ (який не почуває сорому, не соромиться за свої аморальні, непристойні вчинки), БЕЗСТИ́ДНИЙ заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СТРАМНЮ́ЧИЙ підсил. розм. (перев. у знач.
Словник синонімів української мови
-
соромітний —
СОРОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (Головко, І, 1957, 218); Те соромітне підморгування, що ним почастував Суліман Катерину, буквально її перевернуло (Вільде, Сестри..
Словник української мови в 11 томах
-
соромітний —
Соромітний, -а, -е = сороміцький. Шевч. ІІ. 162.
Словник української мови Грінченка