сотий

СО́ТИЙ, а, е.

1. Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику сто.

Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий... двадцятий... сотий... двохсотий! (О. Гончар);

Піднесено й урочисто ознаменував український народ дні сотих роковин з дня смерті свого великого сина – Тараса Шевченка (з газ.).

2. Який одержують після ділення на сто.

Сталь для залізних конструкцій і мостів, десять сотих процента вуглецю й не більше п'ятнадцяти сотих мангану [манганіту], ну, там сірки й фосфору поменше, значить усе, як годиться (Ю. Яновський).

[В] со́тий раз див. раз¹;

[І] со́тої ча́стки див. ча́стка;

(1) На одну́ со́ту – у найменшій мірі.

Вона просто не знала ні одного слова, яке могло б хоч на одну соту передати її почування (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. сотий — со́тий числівник порядковий  Орфографічний словник української мови
2. сотий — -а, -е. 1》 Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. сто. [В] сотий раз — дуже велику кількість разів. 2》 Який одержують після ділення на сто. [І] сотої частки — найменшої кількості. На одну соту — найменшою мірою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сотий — Со́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. сотий — СО́ТИЙ, а, е. 1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сто. Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий… двадцятий… сотий… двохсотий!...  Словник української мови в 11 томах