спадистий
СПА́ДИСТИЙ, а, е.
Який має схил, спад (про місцевість, площину і т. ін.).
– Держіть горою! Беріть цабе! – гукнув Бородавкін позад його. Фесенко взяв цабе на спадистий бік горбика (І. Нечуй-Левицький);
Перед військом піднімався лагідно спадистий горб, і на тім горбі росли чотири старі липи (О. Маковей);
Іван іде спадистою стежкою вниз (П. Колесник);
Він звернув з дороги на зелений моріжок спадистого берега, хотів відпочити, та зірвався і перевертом полетів униз (Г. Коцюба);
Спадистий шлях;
Спадистий поворот;
// Нахилений, не зовсім прямовисний.
Володя нахилився вперед через ручку гойдалки, і Варя могла прилягти на його спину, наче на спадисту спинку фотеля (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)