спальня
СПА́ЛЬНЯ, і, ж.
1. Кімната, призначена для спання.
Спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзиглики (О. Стороженко);
Не було в ній [хаті] челяді. Не було ні вітальні, ні спалень, де довго висипляються (О. Довженко);
Зібравшись увечері в спальні, дівчатка з завмиранням серця питали одна в одної, чи немає завтра якого посту (О. Донченко);
У спальні повітря має бути абсолютно чистим (з наук.-попул. літ.).
2. Комплект меблів для такої кімнати.
Спальня з карельської берези;
Купити спальню.
Словник української мови (СУМ-20)