спальня
СПА́ЛЬНЯ, і, ж.
1. Кімната для спання.
Спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзиглики (Стор., І, 1957, 288);
Не було в ній [хаті] челяді. Не було ні вітальні, ні спалень, де довго висипляються (Довж., І, 1958, 325);
Зібравшись увечері в спальні, дівчатка з завмиранням серця питали одна в одної, чи немає завтра якого посту (Донч., III, 1956, 23);
У спальні повітря має бути абсолютно чистим (Наука.., 10, 1956, 17).
2. Комплект меблів для такої кімнати.
Спальня з карельської берези.
Словник української мови (СУМ-11)