спальник

СПА́ЛЬНИК, а, ч., іст. У російській державі XV— XVII ст.— придворний, в обов’язки якого входило допомагати царю при одяганні й роздяганні, супроводжувати його під час поїздок і т. ін.;

// Така людина при дворах інших володарів.

Ввечері, коли спальники роздягли його.., наказав він негайно викликати.. Есаада (Тулуб, Людолови, II, 1957, 361);

Повно було [при палаці київського князя] придворних, ключників,.. стольників, чашників, спальників (Загреб., Диво, 1968, 645).

Значення в інших словниках

1. спальник — спа́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спальник — -а, ч. 1》 іст. У Російській державі 15-17 ст. – придворний, в обов'язки якого входило допомагати царю одягатись і роздягатись, супроводжувати його під час поїздок і т. ін. || Така людина при дворах інших володарів. 2》 розм. Спальний мішок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спальник — СПА́ЛЬНИК¹, а, ч., іст. У російській державі XV- XVII ст. – придворний, в обов'язки якого входило допомагати царю при одяганні й роздяганні, супроводжувати його під час поїздок і т. ін.; // Така людина при дворах інших володарів.  Словник української мови у 20 томах
4. спальник — (-а) ч., жрм. "Спальний" район міста. На дитячому майданчику, що знаходиться у дворі, до якого з одного боку примикають п'ятиповерхівки "спальника", а з іншого — приміська зона (СМ, 13.07.2001).  Словник жарґонної лексики української мови