спантеличення
СПАНТЕЛИ́ЧЕННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. спантели́чити і стан за знач. спантели́читися.
Він побачив перед собою Ольгу .. Спантеличення Максима було, мабуть, настільки великим, що і Катря і Передерій звернули на це увагу (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)