спантеличення
СПАНТЕЛИ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. спантели́чити і стан за знач. спантели́читися.
Він побачив перед собою Ольгу.. Спантеличення Максима було, мабуть, настільки великим, що і Катря і Передерій звернули на це увагу (Рибак, Час.., 1960, 345).
Словник української мови (СУМ-11)