спантеличено
СПАНТЕЛИ́ЧЕНО, розм. Присл. до спантели́чений 2.
Мартин спантеличено закліпав очима (Збан., Малин. дзвін, 1958, 92);
Розпитавши, хто вони, звідки і в якій справі приїхали, сторож спантеличено почухав потилицю (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
Словник української мови (СУМ-11)