спаплюжений
СПАПЛЮ́ЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до спаплю́жити.
Ні розмов, ні думок про кохання не буде. Споганене воно, спаплюжене, згадувати про нього гидко (В. Собко);
Загалом, оточуючий нас мовний простір вельми нагадує ту спаплюжену покидьками, відходами, екскрементами землю, по якій ступаємо (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)