спаплюжений
СПАПЛЮ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спаплю́жити.
Вона [партія] очолила боротьбу трудящих мас проти всіх видів експлуатації людини людиною, за національну і людську гідність трудящих, спаплюжену буржуазією і поміщиками (Ком. Укр., 1, 1959, 8);
Ні розмов, ні думок про кохання не буде. Споганене воно, спаплюжене, згадувати про нього гидко (Собко, Стадіон, 1954, 255).
Словник української мови (СУМ-11)