сперечник

СПЕРЕ́ЧНИК, а, ч., рідко.

1. Те саме, що спереча́льник.

Ніяк не скінчаться одвічні сії спори, та й як мають скінчитись, коли сперечники одно одного не розуміють (Леся Українка).

2. Те саме, що супроти́вник.

[В'язень-лицар:] Ні, Зевес не був тираном низьким, він почесно карав своїх сперечників великих (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. сперечник — спере́чник іменник чоловічого роду, істота сперечальник рідко  Орфографічний словник української мови
2. сперечник — -а, ч., рідко. 1》 Те саме, що сперечальник. 2》 Те саме, що супротивник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сперечник — СПЕРЕ́ЧНИК, а, ч., рідко, 1. Те саме, що спереча́льник. Ніяк не скінчаться одвічні сії спори, та й як мають скінчитись, коли сперечники одно одного не розуміють (Л. Укр., V, 1956, 32). 2. Те саме, що супроти́вник.  Словник української мови в 11 томах