спец
СПЕЦ, а, ч., розм.
1. У перші роки Радянської влади: досвідчений спеціаліст, виходець з непролетарського середовища.
Пускаючи його [завод] знову, новий господар, Радянська влада, не міг ще обійтися без тих, хто розпоряджався тут до революції, кого тепер називали “спецами” (Ю. Шовкопляс).
2. Той, хто уміє добре робити щось, майстер, знавець у якійсь справі.
Специ вважали, що на ремонт [станції] треба вісім місяців (М. Трублаїні);
– Я, каже, по дереву майстер. Ну, це правда, він по дереву спец! (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)