спивати
СПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПИ́ТИ, зіп'ю́, зіп'є́ш, док., що.
1. Випивати зверху або з поверхні чого-небудь.
Я стебла пригинав полинні, Гірку спиваючи росу (Л. Первомайський);
Спивати вершки з молока;
* Образно. Сонце спило сніги з вулиць, підсохли рано тротуари (С. Тудор);
// Робити напій неміцним, неодноразово зливаючи його і розбавляючи водою.
Спивати квас;
Спивати чай.
2. розм. Пити, випивати (у 1 знач.).
Є в чому походити, є що з'їсти й спити (Б. Грінченко);
– Не розумію я, що вона з чоловіком своїм зробила. Чи вона спити дала йому що, чи так уже його біда та горе скрутили (Г. Хоткевич);
І ми, перше ніж хліба взяти чи старого спити вина, тричі будемо повторяти друзів звірених [випробуваних] імена (М. Рудь);
* Образно. – За годину зіп'є її [мряку] сонце, що аж любо буде! (О. Кобилянська);
// Висмоктувати з чого-небудь.
Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (М. Рильський).
3. перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів).
Ой пшеницю пташки спили, ніщо молотити (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)