спивати
СПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПИ́ТИ, зіп’ю́, зіп’є́ш, док., перех.
1. Випивати зверху або з поверхні чого-небудь.
Я стебла пригинав полинні, Гірку спиваючи росу (Перв., І, 1958, 431);
Спивати вершки з молока; *Образно. Сонце спило сніги з вулиць, підсохли рано тротуари (Тудор, Народження, 1941, 5);
// Робити напій неміцним, неодноразово зливаючи його і розбавляючи водою.
Спивати квас; Спивати чай.
2. розм. Пити, випивати (у 1 знач.).
Є в чому походити, є що з’їсти й спити (Гр., II, 1963, 313);
— Не розумію я, що вона з чоловіком своїм зробила. Чи вона спити дала йому що, чи так уже його біда та горе скрутили (Хотк., І, 1966, 71);
І ми, перше ніж хліба взяти чи старого спити вина, тричі будемо повторяти друзів звірених [випробуваних] імена (Рудь, Дон. зорі, 1958, 39);
*Образно. — За годину зіп’є її [мряку] сонце, що аж любо буде! (Коб., II, 1956, 184);
// Висмоктувати з чого-небудь.
Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Рильський, І, 1960, 265).
3. перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів).
Ой пшеницю пташки спили, ніщо молотити (Коломийки, 1969, 222).
Словник української мови (СУМ-11)