сплаканий
СПЛА́КАНИЙ, а, е, розм.
1. Який багато плакав, пролив багато сліз; змучений від плачу.
Біль, що підносив груди сплаканої жінки, почав утихати (Н. Кобринська);
Сплакані і зів'ялені горем, стоять в узголов'ях домовин сім'ї полеглих (Ю. Мельничук);
// В якому відчувається стримуваний плач.
– Скільки тато дає [поля]? – спитала [Зоя] стисненим, сплаканим голосом (О. Кобилянська).
2. Із слідами сліз, змочений сльозами, розпухлий, почервонілий від плачу (про очі, обличчя); заплаканий.
Неня свічку у руці придержувала і сплаканими очима потакувала, що баба буде гинути (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)